Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розпочало новий сезон новими законодавчими ініціативами в економіці (всі реформаторські законопроекти нового сезону в інфографіках). Серед них Проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо набуття, розпорядження та охорони авторського права і суміжних прав”, який передбачає легалізацію публічних ліцензій.

З 1 по 30 вересня триватиме конкурсний період «Вікі любить пам’ятки 2015» (Wiki Loves Monuments) — фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, який проводять у понад 30 країнах світу регіональні відділення Фонду Вікімедіа і волонтери спільноти Вікімедіа, а в Україні — громадська організація Вікімедіа Україна. Мета конкурсу — зібрати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити їх на Вікісховищі, що дасть змогу проілюструвати статті Вікіпедії.

З оновленим регламентом української частини конкурсу 2015 року можна ознайомитися тут.

Ввечері першого для конкурсу з України вже завантажили 1,219 світлин (міжнародний список спостереження з числами, де можна побачити останні завантажені фото з усіх країн-учасниць).

Взяти участь у конкурсі може будь-хто, завантаживши свої фотографії у Вікісховище. До 1 листопада журі відбере найкращі фотографії, які покажуть міжнародному журі. Найкращі фото потраплять у міжнародний раунд.

Усі фотографії з конкурсу «Вікі любить пам’ятки» можна вільно використовувати, не забувши вказати автора й ліцензію (конкурсанти погоджуються публікувати фотографії на умовах ліцензії Creative Commons із Зазначенням Авторства – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-SA 4.0).

(Джерела:

Почався найбільший у світі фотоконкурс — приєднуйтесь!

Найбільший фотоконкурс починається 1 вересня!

1 вересня почнеться конкурс 2015 року: Крим та інші зміни)

Цьогорічна Вікіконференція відбудеться у Львові 19-20 вересня. Ця щорічна всеукраїнська зустріч вікіпедистів буде вже п’ятою. Місце заходу вибрано не випадково — конференцію заплановано провести на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Саме у стінах цього факультету навчався Ігор Костенко — вікіпедист, який загинув під час подій на Майдані.

Як і щороку, дописувачі вікіпроектів розглядатимуть питання ґрантів, міжнародної співпраці, конкурсів, ліцензування творів, технічних засобів і багато іншого. Також попередньо заплановані круглі столи та дискусії з науковцями, участь яких у популяризації вільних знань надзвичайно важлива.

Під час конференції відбудеться нагородження переможців української частини міжнародного конкурсу статей у Вікіпедії CEE Spring 2015.

Захід розпочнеться через тиждень після іншої конференції — CEE Meeting 2015, що відбудеться в Естонії. Українські учасники цієї міжнародної зустрічі вікіпедистів Центральної та Східної Європи матимуть змогу поділитися досвідом, ідеями та думками.

«Вікімедіа Україна» радо запрошує всіх, кому є що сказати, виступити на конференції з доповіддю чи презентацією.

На Вікіконференції Creative Commons Україна планує презентацію про використання відкритих ліцензій Creative Commons.

(Джерело: Вікіконференція 2015 буде у Львові)

14 липня 2015-го року Міністерство освіти і науки України видало Наказ № 758 Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів:

“Відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону України «Про вищу освіту» та з метою ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувачів наукових ступенів та відгуками офіційних опонентів, призначених для розгляду дисертацій в установленому законодавством порядку, НАКАЗУЮ:

1. Установити, що:

1) на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу (наукової установи), спеціалізована вчена рада якого прийняла дисертацію (опубліковану монографію) до захисту, у розділі, в якому міститься інформація про роботу ради, розміщуються в режимі читання:

примірник дисертації в електронному вигляді, крім дисертації, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторефераті дисертації, а у разі підготовки дисертації у вигляді опублікованої монографії – автореферат дисертації в електронному вигляді;

відгуки офіційних опонентів в електронному вигляді, крім відгуків на дисертацію, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторефераті дисертації;

автореферат дисертацій крім автореферату дисертації, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторефераті дисертації;

2) розміщені відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього наказу матеріали зберігаються у відкритому доступі на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу (наукової установи) протягом трьох місяців з дати видачі диплома доктора філософії або доктора наук.

2. Забезпечення дотримання вимог, передбачених пунктом 1 цього наказу, покладається на голів спеціалізованих вчених рад…

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.”

Хотілося б, щоб ці матеріали зберігалися необмежений термін у відкритому доступі, і, щоб для виконання цього наказу, використовували репозитарії відкритого доступу, які вже існують у понад 70-ти університетах і науково-освітніх організаціях України.

Один із найпростіших, найефективніших і найпоширеніших способів надання відкритого доступу — це використання ліцензій Creative Commons.

На що дають згоду автори, коли вони погоджуються на відкритий доступ? Зазвичай, вони заздалегідь погоджуються на необмежене читання, завантаження, копіювання, обмін, зберігання, друк, пошук, створення посилань і перегляд повного тексту їхніх робіт. Більшість авторів прагнуть зберегти за собою право блокувати поширення спотворених копій робіт, чи копій робіт без посилань на авторство. Деякі прагнуть заборонити комерційне використання робіт. Насамперед, такі умови стають на заваді плагіату, спотворенню і, інколи, комерційному використанню, але дозволяють будь-яке використання з науковою і освітньою метою і використання технологій, які полегшують пошук потрібної інформації в тексті роботи (text and data mining).

2012-го року музей Walters Art Museum у Балтиморі став однією з перших американських інституцій культури, що почала використовувати ліцензії відкритого контенту на оцифровані колекції. Використовуючи ліцензію Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Поширення На Тих Самих Умовах 3.0, вони виклали для вільного використання понад 18 000 зображень на своєму сайті та на Вікісховищі. Ці зображення використали на сторінках понад 4 098 проектів Вікіпедії, включаючи статті Вікіпедії на понад 50-ти мовах. Станом на червень 2015-го року ці сторінки переглядали понад 8.4 мільйони разів.

Наприкінці липня 2015-го року музей Walters Art Museum виклав свої оцифровані зображення і метадані (дані про дані — описи, тощо) під ліцензією Creative Commons CC0 – Жодні права не застережені (Walters Art Museum goes CC0).

Метадані: http://api.thewalters.org, політика використання цифрових зображень музейної колекції: http://thewalters.org/rights-reproductions.aspx.

Тепер вся колекція музею є насправді публічно доступною, і, фактично, належить громаді. У музеї вільний вхід і вільне використання цифрової колекції. Музей заохочує творче використання колекції і проводить хакатони спільно з місцевою спільнотою Вікімедії.

Пиратству в Украине способствует устаревшее законодательство
Анастасия Пика

Creative Commons Polska пише про політику відкритості польського історичного музею (Muzeum Historii Polski), який вільно поширює історичний календар (понад 400 записів) під ліцензією Creative Commons Із Зазначенням Авторства 3.0 Польща (CC BY 3.0 PL), а також сценарії лекцій з історії, публікації і статті, відскановані стародруки і відкриту бібліографічну базу даних BazHum гуманітарних і суспільних часописів (під ліцензією Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Поширення На Тих Самих Умовах 3.0 Неадаптована).

(Muzeum Historii Polski i pierwsza taka polityka otwartości)

Андрій Бічук і Максим Наумко презентують офіційний переклад ліцензій Creative Commons на відкритому засіданні Комітету АсоціаАції правників України (АПУ) з телекомунікацій, ІТ та Інтернету.

Про перебіг обговорення:

• ЮрЛига: Лицензии Creative Commons: перспективы в Украине
• Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності: Презентація офіційного перекладу ліцензій Creative Commons
• Асоціація правників України (АПУ): Creative Commons: презентація офіційного перекладу ліцензії
• Юридическая Практика: Публичная лицензия Creative Commons переведена на украинский язык
• Фотозвіт на сторінці Комітет АПУ з питань телекомунікацій, ІТ та Інтернету.

Вінсент Мун (фр. Vincent Moon, народився 25 серпня 1979-го року в Парижі) — незалежний французький режисер, відомий своїми короткими фільмами, в яких присутня наживо виконувана музика. Він працював як з невідомими музикантами інді-рок сцени, так і з всесвітньо відомими колективами, такими як Том Джонс, R.E.M. та Arcade Fire. Його фільм про японського музиканта Kazuki Tomokawa «La Faute Des Fleurs» (2009) переміг у номінації Sound & Vision Award на Копенгагенському міжнародному фестивалі документального кіна CPH: DOX в листопаді 2009-го року.

З січня 2009-го року він живе в дорозі, експериментуючи з польовими записами і відео, подорожуючи по всьому світу в пошуках рідкісних музикантів для своїх фільмів.

2011-го та 2012-го року від подорожував Україною. Вінсент Мун приїхав до Львова на міжнародний кінофестиваль Wiz-Art, показав свої фільми та провів майстер-клас під назвою “Номадичне кіно і нові технології”. У Карпатах він записав гуцульські пісні у виконанні двох фольклорних гуртів і створив фільм CARPATE. У київському Гідропарку він зняв відомий етно-хауз гурт ДахаБраха і фільм з цим гуртом увійшов до проекту Take-Away Show. Також Вінсент зняв гурт Древо із села Крячківка Полтавської області – дивитися фільм, та ексцентричну виконавицю народних пісень Лукерью Кошелову з села Ліново – дивитися фільм. В Одесі він працював зі старими виконавцями єврейської музики, фільм з якими так і називається YIDDISH! the last yiddish singers of Odessa. В Ялті він зняв фільм-портрет THE LAST KOBZAR про старого кобзаря Остапа Юрійовича Кіндрачука.

Всі його фільми доступні для безкоштовного перегляду в мережі інтернет і для відкритих безкоштовних показів в будь-якій точці світу під ліцензією Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах.

(Джерело: Вінсент Мун: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вінсент_Мун)